Із нотаток маркетолога, або хороший стоматолог на Виноградарі…

Приїжджайте, там познайомимось і все обговоримо)

Так я домовилась з управляючою клініки Хеппі Зуб про ділову зустріч перед початком співпраці. Плани були прості: познайомитись з головним лікарем, та відзняти трошки контенту. Звісно ж, я погодилась. 

На вході зустрічає управляюча – привітна молода жінка. 

Як доїхала, будеш каву?

Після секундного здивування, погоджуюсь, адже добиратись мені було досить довго. Не можу зрозуміти свої відчуття: наче приїхала в стоматологічну клініку, а зустрічають, як в салоні краси) І хол такий гарний, декорчик, квіти, новий ремонт. Жодного “стоматологічного” запаху. 

Зараз головний лікар звільниться, і я вас познайомлю.

Чекаю.

Через декілька хвилин з кабінету виходить чоловік років 40-45. Перша думка: від нього прям віє спокоєм та впевненістю. Зібраний, але дуже привітний. Добрі очі та посмішка. Жодної лікарської надмірної строгості. 

Я дитина 90-х, і добре пам’ятаю, який жах викликали стоматології тих часів…

Обговорюємо робочі моменти, спілкування складається невимушено і легко. Нашу розмову перериває раптове вимкнення світла. Тут важливо – був 2024 рік, початок літа (чи пізня весна), і Київ тоді охопила хвиля тимчасових блекаутів. Клініка, як і більшість діючого бізнесу, працювали від генераторів. 

Шум генератора стих разом з потухшими лампами. 

Переглядаємось декілька секунд. 

Через 15 хвилин пацієнт, – несміливо каже адміністратор з-за стійки ресепшену.

Олег Романович швидко змінює стерильний халат на звичайний одяг, виходить на вулицю. Проходить 5 хвилин, я нервово поглядаю на годинник. 

Незабаром чуємо характерний звук генератора – фух, запрацював. Заходить лікар, миє руки, далі – стерильний кабінет, халат, маска, рукавички. Все той же спокійний та впевнений погляд. 

Доброго дня! Ми до вас на видалення зуба, – заходить в клініку молода пара. 

В гарному настрої, обоє усміхнені. Не бояться зовсім, чи що?) 

Ну і справи. Ніколи ще не бачила таких задоволених пацієнтів, які прийшли на видалення вісімки. 

Ми всі разом пройшли в кабінет. Контент, до речі, відзняли. Але головне, що я винесла для себе – з якою віддачею тут працюють люди. Це ж як треба безумовно любити свою справу. І кожного дня обирати це. 

А я тепер не боюсь ходити до стоматологів (ну майже зовсім) 🙂